Про
хрещення дітей
"Хто не
народиться від
води і Духа,
не може увійти в Царство Боже ". (Ін. 3:5)
не може увійти в Царство Боже ". (Ін. 3:5)
Сектанти вчать, що тільки дорослі можуть христитись, бо вони можуть покаятися і вірити в Христа. А немовлят не можна хрестити, тому що Христос сказав: "Хто увірує і охреститься, буде спасений" (Мрк. 16:16) і в іншому місці звелів навчити, а потім вже хрестити (Мт. 28:19 1). Немовлята віри мати не можуть і навчити їх не можна, значить, і хрестити їх не треба. Сектанти перехрещують у воді всіх, хто до них приходить, бо рахують хрещення, яке отримане в дитинстві, недісним. Перед хрещенням вимагається визнання віри секти.
Священне Писання свідчить, що без хрещення всі, тобто включно з малими дітьми, нечисті від народження (1Кор. 7:14), тому що заражені первородним гріхом. "Хто, — говорить праведний Іов, -- народиться чистим від нечистого? жодний" (Іов 14:4).
Священне Писання говорить, що діти народжуються в гріхах (Пс. 50:7). "З самого народження відступили нечестиві, — говорить пророк Давид, — з утроби матері заблуджуються" (Пс. 57:4).
Будучи "дітьми гніву" (Єф 2:3) і нечестивими, діти без хрещення не можуть зодягнутися в Христа (Гал. 3:27). і увійти в Його Царство, тому що в те Царство "не ввійде ніщо нечисте" (Об. 21:27). Сам Спаситель вказав єдиний шлях до Царства Небесного: "Якщо хто не народиться..." (Ін. 3:5). Тому дітей неодмінно потрібно очистити від гріхів і відкрити їм двері до Царства Божого, а це можливо зробити тільки через хрещення, тому що тільки в хрещенні людина омивається, освячується і виправдовується "іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого" (1Кор. 6:11).
Згідно слів апостола Павла, тільки через хрещення людина прищеплюється до Христа, як дика маслина до доброї маслини (Рим. 11:17), стає членом Його тіла — Церкви Святої (1кор. 12:13) і отримує право користуватися благодатними дарами. Значить, хрещення необхідне для всіх, включно з дітьми. Відкладати хрещення до зрілого віку — означає позбавити багатьох, що вмирають в дитинстві, Царства Небесного, а між іншим, Спаситель ясно сказав відносно дітей, що таких є Царство Боже (Лк. 18:16).
"Покайтесь, — говорить ап. Петро євреям, що прийшли на свято П'ятидесятниці, — і нехай хреститься кожен з вас в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа. Бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальшим, кого тільки покличе Господь Бог наш" (Дії 2:38-39).
Ап. Петро охрестив близько трьох тисяч людей (вірш 41), до яких, безумовно, входили і діти, тому що в іншому випадку дієписьменник, як це зазвичай робилося, обумовив би це (напр. Мф. 14:21; 15:38), та трудно й припустити, що на такому святі не було дітей. З Євангелія відомо, що Ісус Христос ще будучи отроком відвідував Єрусалим на великі свята. Апостол Павло хрестив іноді цілі сімейства, наприклад, "Вона [Лідія] та її домашні охрестились" (гр. ікос — дім, сім'я, рід). "Спасешся ти і весь твій дім ... охрестився сам [темничний сторож] і всі домашні його" (Дії 16:15,31,32). "Хрестив же я і Стефанів дім" (1Кор. 1:16). "А Крисп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм і багато з коринтян, слухаючи, увірували і охрестилися" (Дії 18:8). Під словами "домашні її", "його", "дім твій", "з усім домом" розуміються і діти, з яких складається разом з батьками дім, сім'я, і які й були охрещені апостолом.
Апостол Павло, настановляє, щоб в пресвітери поставлялись особи, які, між іншим, мають "дітей вірних" (Тит. 1:6). Ясно, що апостол не міг назвати нехрещених дітей вірними, святими, бо ніде в Свящ. Письмі святим не незивається нехрещений (1Кор. 7:14). Бо гр. "пістос" в Свящ. Писанні Нового Завіту означає тих, що прийняли св. Хрещення християн: "коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи, якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій..." (Дії 16:15; 1Тим. 4:10; Об. 17:14).
Младанці по особливих властивостях своєї душі, доступні для дії благодаті (пор. Лк. 1:15,44); в них нема особистих гріхів, тому від них, природно, не вимагається покаяння; а первородний гріх, успадкований ними несвідомо, може бути змитий без участі їхньої свідомості, по вірі батьків і восприємників (хресних батьків).
Діти не можуть мати віри, вони несвідомі, а значить, заявляють сектанти, і хрестити їх не потрібно, Відсутність особистої віри не говорить ще, що хрестити їх не слід. Священне Писання свідчить, що Господь цінував віру інших і за цією вірою оздоровлював розслаблених, хворих (Мф. 9:2; 8:13; 15:28) і, навіть, воскрешав мертвих (Мрк. 5:36; Лк. 7:11-16). Останні не могли мати віри так само, як не мають віри младенці. Знав проце не менше, ніж сектанти, Серцевидець Господь, але Він не забороняв приносити до нього дітей. Він поблагословив їх і сказав: "пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм" (Лк. 18:16).
Сектанти кажуть, що тут говориться про дорослих дітей, але це невірне твердження, бо: "приносили до нього і младенців" (гр. "врефі" — від плід, зародок, грудна дитина). Однією наявністю в цьому тексті слова "врефос" можна незаперечно доказати факт присутності і немовлят, коли Господь благословляв дітей.
З Біблії відомо, що Бог освячував дітей від самого їхнього народження, Так, пророка Єремію Господь освятив ще в утробі матері (Лк. 1:15). Ап. Павла було вибрано ще від утроби матері (Гал. 1:15).
Хрещення замінило собою старозавітнє обрізання, яке здійснювалось у восьмий день після народження (Бут. 17:12; Лук. 2:21). Апостол Павло прямо називає хрещення "нерукотворним обрізанням" (Кол. 2:11-12).
Якщо в Старому Завіті Сам Бог визнавав і младенців здатними для вступу в завіт з Ним, то чому ж позбавляти їх цього в новозавітні часи. Хіба Господь в Новому Завіті діє з меншою силою? Навпаки, тут з особливою силою проявляється Його благодать: "Від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать" (Ів. 1:16). Якщо в Старому Завіті вимагалось обрізувати дітей, то тим більше в Новому Завіті їх потрібно хрестити; там були тільки прообрази, тільки тіні майбутніх благ, а тут сама істина, сама дійсність і повнота.
Необхідність хрещення дітей випливає з порівняння хрещення з купіллю (Тит. 3:5), всесвітнім потопом (1Петр. 3:21), переходом євреїв через Червоне море (1Кор. 10:1-4), де були присутні не тільки дорослі, але й діти.
Численні свідчення отців і вчителів Церкви доказують, що дітей хрестили з древніх часів. Так, Діонісій Ареопагіт, якого навернув до християнства ап. Павло (Дії 17:23), пише: "божественним наставникам нашим угодно було допустити до хрещення і младенців". Св. Юстин Філософ, якого було замучено в 165 р., говорить: "Немовлята удостоюються благ, що даруються через хрещення по вірі тих, хто приносить їх до хрещення". Ориген (+ 270 р.) називає хрещення немовлят апостольським переданням. Про хрещення дітей свідчить ще Климент Александрійський, Григорій Богослов, Іоан Золотоуст, Амвросій Медіоланський та ін.
1 Тут говориться тільки про те як хрестити дорослих.
Home